На початку відносин партнерам властиво ідеалізувати одне одного. Закохані серця, оповиті солодким туманом, в передчутті довгоочікуваної зустрічі концентруються на власних переживаннях і приємних почуттях, уперто ігноруючи недоліки і можливі розбіжності. У такий період здається, ніби ніщо у світі не здатне посіяти ворожнечу між новоспеченими ментальними двійниками. Однак це ілюзія.
Тривале перебування у подібному стані лише посилює самообман і наближає невідворотне розставання. Щоб не стати жертвою короткострокових інтриг та банальних пристрастей, необхідно більше спостерігати за поведінкою партнера, звертати увагу на нетипові для нього риси поведінки, аналізувати слова та вчинки. Інакше легковажна позиція розсіяного закоханого може призвести до взаємодії з аб'юзером і створення токсичних відносин.
Різкі зміни поведінкових звичок та необґрунтовані образи – перші тривожні ознаки співзалежних відносин
Характерна риса людини, схильного до співзалежних відносин - це емоційна нестабільність. Партнер може виражати широкий спектр почуттів, який далеко виходить за межі звичної емоційної палітри закоханого. Це може бути грубість, невдоволення, агресія – все, що змінило недавню ніжність та трепет. З такою людиною ніби перебуваєш на пороховій бочці – будь-якої миті може статися щось непередбачуване. Такий формат взаємовідносин добряче вимотує. Перебуваючи у постійній напрузі, партнери починають частіше сваритися та віддалятися один від одного.
Дисгармонійна взаємодія посилює і постійне бажання партнера нав'язати почуття провини, ніби перекласти свою відповідальність за негаразди та непорозуміння на іншу людину. Вина – це чудовий спосіб маніпуляції, через який легко контролювати вчинки та моральний стан своєї другої половини. Такі відносини можна охарактеризувати не як «людина-людина», а «людина-власність».
Часта ревнощі та підозрілість – це показник низької самооцінки партнера та невпевненості насамперед у собі
Необґрунтовані звинувачення та нав'язування провини часто можуть супроводжуватися патологічним ревнощами та постійними докорами. Така недовіра з боку партнера може провокувати посилення почуття провини та заводити співзалежні стосунки в глухий глухий кут.
У нездоровому прагненні злитися зі своєю другою половиною, не залишаючи їй права на особистий простір, партнер може почати виявляти ревнощі не лише до оточуючих людей, а й до улюблених занять, захоплень, роботи. Така позиція дуже згубна для обох сторін. Вона неодмінно призведе до стрімкого розриву відносин.
Співзалежні відносини – чи є вихід?
Людина може змінювати свої життєві погляди та установки в процесі життя, проте свої особисті якості, які здебільшого є вродженими, вона змінити не може. Ось чому часом не варто плекати хибних надій і намагатися змінити партнера. Це неможливо. Людина може придушити на якийсь час небажані риси, приховати їх, але в якийсь момент вони обов'язково виллються назовні із новою силою.
Головне – це не боятися розмовляти, прагнути йти на контакт у будь-якій ситуації. Тільки прямо висловлюючи свої почуття та побоювання, можна сподіватися на здоровий та плідний діалог. І, можливо, друга половина виявиться готовою їх почути.
